7.1. Як це було до будівництва ДніпроГЕСу
Долина Дніпра у Надпоріжжі помітно звужувалася: до будівництва ДніпроГЕСу максимальна ширина біля Кодацького порога становила 7 км, мінімальна – біля сел. Кічкас (м. Запоріжжя) – 0,5 км. На ділянці, відомій як «Вовче Гирло» поблизу с. Привільне, береги сходилися, і Дніпро стрімко мчав між 70-метрових рожевих та червоних гранітних берегів [32, с. 11]. Більшість дослідників нараховує на Дніпрі 9 діючих – Кодацький, Сурський, Лоханський, Будилівський, Звонецький, Ненаситець, Вовнизький, Лишній, Вільний (Гадючий) – порогів і близько 30 так званих «забор» або напівзруйнованих давніх порогів. Напроти села Волоське знаходився Лоханський поріг, у назві котрого спостерігаємо порівняння із піною під час прання вовни.
Місцевість поблизу Дніпрових порогів – так зване Надпоріжжя – в природному відношенні відповідає 90-кілометровій ділянці річкового басейну, протягом котрої Дніпро долає Українську кристалічну гряду, утворюючи численні пороги та скельні острови.
![Дніпрові пороги]()
У порожистому руслі Дніпра до будівництва ДніпроГЕСу нараховувалося більше 60-ти островів, переважно гранітних останців, таких як Стрільча Скеля поблизу с. Волоське, Перун, Таволжаний. Крім них були острови, які річка відмила від берегових терас, наприклад, Кізлевий, Сурський тощо. Є також «молоді» піщані острови, на котрих ще відбувається процес акумуляції річкових відкладень.
Якщо за історичних часів пороги й острови суттєво ускладнювали пересування Дніпром, за первісних часів саме вони стали визначальним екологічним фактором, котрий позитивно вплинув на користь раннього освоєння прилеглої території, в першу чергу за рахунок виключно гарних умов для життя первісної людини. Пороги, за висловом Д. І. Яворницького, «кишіли рибою, а навколишні ліси й луки – звіром», забезпечуючи розвиток рибальства й полювання. Численні балки, сформовані в товщі м’яких порід, мали широкі дельтовидні устя й захищені долини, придатні для землеробства та скотарства. Невипадково за історичних часів саме у таких балках засновувалися не лише козацькі курені, а й перші села Надпоріжжя. До сказаного слід додати невичерпність кам’яної сировини, яка розроблялася починаючи від кам’яної доби, про що свідчать такі пам’ятки, як майстерні Стрільчої Скелі та Скелі-Каменоломні. Здавна в Дніпрі добували бурштин, з котрого виготовляли різні прикраси. Відкладення по берегах високоякісної глини забезпечувало розвиток гончарства, що засвідчують рештки давніх майстерень.
![Лоханський острів]()
Стрільчий острів - скеля - мальовничий острів біля села Волоське. Зараз знищений.
За Лоханським порогом зразу на праворуч Буздиганові скелі, а біля самого берега Дніпра так звана Стрільча скеля, на «Карті Дніпра» 1768 року Лоханська Стрелиця.
![На Дніпрових островах, 1920 роки]()
Цей невеликий, але дуже високий, скелястий острів вражає своєю оригінальною красою. Навіть німий, дивлячись на нього, може скрикнути від захоплення. В XVII сторіччі про нього відомий французький інженер Боплан писав так: «На відстані від першого порога й до останнього я помітив тільки два острови, яких не затоплює вода.![Пороги Дніпра]()
Перший стоїть між третім та четвертим порогами і зветься Стрільчий; це цілковита скеля біля 30 футів заввишки, зі стрімкими краями навкруги; він має біля 500 кроків завдовжки й 70 - 80 завширшки.
1888 року на верховині Стрільчої скелі знайшли й обслідували майстерню виробів неолітичного періоду кам'яної доби. Там робила досліди Катерина Миколаївна Мельник-Антонович, а після неї декілька разів на Стрільчій скелі працював Т. Р. Романченко.
«Майстерня, що на Стрільчій скелі, каже К. М. Мельник-Антонович, одна з найбільших у південній Росії майстерень кам'яної доби; тут зосереджувався вибір одбивних та полірованих кам'яних знарядь, кістяних та гончарних виробів. Вироби цієї майстерні відзначаються красою та чистотою обробки, великою різноманітністю в типах та орнаментовці предметів».
![Пороги Дніпра]()
Зацікавлення історією й топографією Надпоріжжя напряму пов’язане із січовим запорізьким козацтвом. У працях зарубіжних авторів XVI-XVII ст. Г. Л. Боплана [4, с. 309-319] та Е. Лясоти [19, с. 165-166] знаходимо важливі відомості стосовно топографії та історичних пам’яток Надпоріжжя. Останні також згадуються як орієнтири у російській «Книге Большому Чертежу» 1627 р. [12, с. 78-81]. Перелічені праці мають безсумнівну важливість для відтворення загальної картини природних умов та мешкання насельників Надпоріжжя за ранньомодерних часів. Це ж властиве мемуарній літературі XVIII ст., зокрема «Путешественным запискам Василия Зуева от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 гг.» [22, с. 255, 264-267], в котрих знаходимо опис ряду населених пунктів Надпоріжжя.
![к. 7-5_На порогах]()