Команда
![Андрій Миколайович Пінчук]()
Андрій Миколайович ПІНЧУК - ініціатор створення «Волоського часопису», староста Волоського старостинського округу Новоолександрівської сільської ради, настоятель парафії святого Архістратига Михаїла Дніпровської єпархії Української Православної Церкви, голова Наглядової ради Благодійного фонду Волоської громади «Борисфен».
«Я - щасливий! Бо ця книга була моєю багаторічною мрією. Насолоджуйтеся, читайте, вдивляйтеся в очі тих, хто жив у нашому мальовничому Волоському. Жив, працював, любив, народжував дітей, захищав та боронив нашу землю. Волоське стало для мене рідним. Як історик, я постійно сумував через те, що історія села з часом втрачається. Коли я ділився з друзями мрією про видання «Часопису», то не всі цю мрію розуміли. Але час все розставив на свої місця. Коли я пишу ці рядки, то вже немає нікого, хто міг би сказати, що ця робота була зайва. Моїм завданням було розробити розділи книги та провести її остаточну редактуру. А ще - зібрати робочу групу та знайти фінансування на її роботу та на друк видання. І я вдячний команді, яка працювала над створенням книги, та вірянам нашої Волоської парафії Святого Архістратига Михаїла, які протягом двох років виділяли кошти з церковного бюджету на підготовку матеріалів до друку. І, звісно, я вдячний нашому голові громади Олександру Візіру та депутському корпусу за виділення коштів для друку цієї книги. Книги про минуле нашого Волоського. Книги - дороговказа для тих поколінь, які будуть мешкати у Волоському після нас.
Окрема подяка – проф. о. Юрію Мицику, історичному факультету Запорізького Національного Університету, які передали права на друк матеріалів, зібраних під час їхнього дослідження нашого села. Також дякую Владиславу Гуристримбі, який профінансував верстку книги. А також дякую всім волохам, які дбайливо берегли історію свого роду та свого села та дозволили нам до неї доторкнутися у цьому «Часописі».
![Микола Петрович ЧАБАН – співавтор «Волоського часопису», багато часу провів в архівах, де знайшов безліч історичних матеріалів для книги.]()
Микола Петрович ЧАБАН – співавтор «Волоського часопису», багато часу провів в архівах, де знайшов безліч історичних матеріалів для книги.
Письменник-краєзнавець, публіцист, заслужений журналіст України. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України, Національної спілки письменників України. Відданий своєму рідному краю, відповідальний, веселий, добрий. Автор численних публікацій у періодиці з питань краєзнавства, культури, історії. Друкувався в понад 150 виданнях України й низки країн світу - Австралії, США, Канади, Польщі, Білорусі, Казахстану та ін. За книжку «Січеслав у серці» відзначений дипломом ім. Д. Яворницького, лауреат премії ім. народного артиста А. Хорошуна, лауреат акції «Людина року-95» в номінації «Журналіст року», лауреат премії ім. В. Підмогильного, переможець у конкурсі «Срібне перо» (2012). Співавтор книги «Чую ваш голос. Родоводи надпорізьких сіл Волоського і Майорки».
«Мій тридцятирічний досвід роботи у краєзнавстві підказує: немає сіл з не цікавою історією. Є «недорозслідувані».
Волоське має унікальну історію, до якої ми лише доторкнулися.
Цим ніби сплачуєш борг перед своїми предками. Часто й густо малописьменні селяни пройшли цією землею без жодних писемних слідів. Тоді за нас пишуть історію інші. Й нерідко не нашу користь.
Історія Волоського - це історія української гостинності і добросусідства народів. Це надихало. Але, гадаю, ще багато роботи попереду. Це - лише перший крок на безкінечній дорозі пізнання.
Ми вручаємо естафету нашим наступникам. Хай вони понесуть її далі.
Вірю, що Волоське стане перлиною Придніпров’я».
![Оксана Володимирівна ЧУПІТА – коректор, упорядник «Волоського часопису».]()
Оксана Володимирівна ЧУПІТА – коректор, упорядник «Волоського часопису».
Директор Благодійного фонду Волоської громади «Борисфен». Протягом підготовки книги згуртовувала і підбадьорювала всіх учасників команди, готувала протоколи робочих зустрічей, нагадувала про терміни виконання поставлених завдань. Об’єднанала та систематизувала подані учасниками матеріали в єдине ціле, виправляла орфографічні та технічні помилки.
«Спочатку я просто брала участь у засіданнях робочої групи, обговореннях, готувала протоколи. Але в процесі роботи мене просто захопила ця книга, особливо, після чудової екскурсії по волоським пам’яткам, яку проводила для всієї робочої групи Ірина Федорівна Ковальова, яка в свої 84 роки, має чудову пам’ять. Хотілося довше і довше жити цими текстами, які час від часу змінювалися місцями, доповнювалися новими матеріалами та фотографіями. Працюючи з історичними текстами про Волоське, про його мешканців, я всім серцем полюбила цю громаду, на розвиток якої працюю!»
![Олександр Олександрович ПОПОВ – співавтор «Волоського часопису».]()
Олександр Олександрович ПОПОВ – співавтор «Волоського часопису».
Творчий, добродушний, активний, відповідальний. Багато років працював головою Дніпропетровського обкому профспілки трудящих машиноприладобудування. Є автором та співавтором чотирьох книг. Член Національної спілки журналістів України. На даний час працює заступником голови обкому та редактором галузевої газети «Трудящийся». Більше про нього ви можете прочитати в нашій книзі в розділі «Волоська діаспора» - «Волоське – колиска Лікнепу».
«Участь у написанні даної книги, ініційованої у 2016 році, обумовлена не тільки значною датою – чвертю тисячоліття з часу заснування Волоського, а також і тим, що в ньому народилися і моя мама, і дідусь, бабуся, і їх предки, починаючи з тих, хто був в числі перших забудовників села 250 років тому.
Особливо важливе інше – Волоське, не буде перебільшенням сказати, є унікальним населеним пунктом в масштабі всієї України. Не кожне навіть місто може пишатись значною кількістю таких талановитих людей, які народились тут, а потім стали знаменитими в багатьох регіонах нашої держави і навіть СРСР.
Це село на Дніпропетровщині є батьківщиною генералів, народних і заслужених діячів науки, медицини, культури і мистецтв, директорів підприємств багатьох галузей, в тому числі будівельного комбінату і шахти.
Всі вони, як і трудівники цього села, своїм розумом і працею забезпечили добру славу Волоському.
За те, що ця важлива історична книга написана і вийшла в світ, всі читачі будуть щиро вдячні дружному колективу, який її готував, на чолі з Андрієм Пінчуком і Оксаною Чупітою».
![Валентина Володимирівна ЛИТВИНЕНКО]()
Валентина Володимирівна ЛИТВИНЕНКО – редакторка книги, авторка віршів про Волоське.
Талановита, творча, справедлива, наполеглива, мрійлива і кмітлива. Працювала редактором колгоспної багатотиражки, потім - кореспондентом газет «Радянське слово», «Приорільська правда», «Нікопольська правда», була редактором багатотиражної газети «Строитель», газети «Патріот Придніпров’я», завідувала відділом в обласній газеті «Зоря». Член Національного Союзу журналістів України. Написала кілька книг, за одну з яких нагороджена Дипломом третього ступеню як лауреат літературного конкурсу імені письменника Михайла Селезньова. Працює заступником редактора обласної газети для осіб з інвалідністю «Естафета».
«Я працювала над «Волоським часописом» з особливим натхненням і піднесенням. Мене дуже хвилювали спогади корінних мешканців, які наче світилися доброю пам’яттю, незламною вірою у власні сили, надією на краще майбутнє… «Яка біда, яка чума мене косила, а сила знову розцвіла», - такі рядки Володимира Сосюри повністю розкривають правду життя нескорених волохів. Хай їм і надалі щасливиться! Я їх дуже полюбила…»
![Ірина Федорівна КОВАЛЬОВА]()
Ірина Федорівна КОВАЛЬОВА - співавторка «Волоського часопису».
Український археолог, історик та громадський діяч. Доктор історичних наук, професор. Протягом 1960-1990-х років досліджувала історію населення Середньої Наддніпрянщини та Степової України часів неоліту, енеоліту, ранньої, середньої та пізньої бронзової доби. Взяла участь у розкопках 36 скіфських курганів поблизу Волоського. Нагороджена медаллю «Ветеран праці», Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, 2010 року отримала звання «Заслужений професор ДНУ», 2014 року Ірині Федорівні призначена довічна державна стипендія для видатних діячів освіти і науки.
«З радістю взялась за роботу над матеріалами до книги про Волоське, так як думками поринула у свою молодість. Пригадались всі експедиції по розкопках скіфських курганів, на жаль, всі кургани були вже підрозграбовані, але мали історичну цінність. Навколо Волоського залишилось 6 курганів, на яких не проводились розкопки, але на яких вже побували шукачі скарбів. Ці кургани, сподіваюсь, будуть вивчені нащадками новим, можливо, лазерним способом, без необхідності довго та обережно розкопувати, потім пензликами розчищати».
![Ніна Михайлівна ТКАЧЕВА – учасниця робочої групи, брала участь у роботі експедиції 2010 року, працювала з архівами, експонатами в історичному музеї.]()
Ніна Михайлівна ТКАЧЕВА – учасниця робочої групи, брала участь у роботі експедиції 2010 року, працювала з архівами, експонатами в історичному музеї.
Працює вчителькою історії Волоської школи. Мрійлива, сумлінна, добра, щира, закохана в своє рідне село.
«Волоське – це поєднання минулого і майбутнього. Як вчителю історії мені було важливо взяти участь у проекті. Історія Волоського села має вивчатися нашими дітьми та передаватися нащадкам».
![Валентина Миколаївна СНІСАР]()
Валентина Миколаївна СНІСАР – учасниця робочої групи, надала різноманітні матеріали для книги, підібрані з різних джерел.
Працює завідуючою Волоською сільською бібліотекою. Відповідальна, пунктуальна, відверта.
«Дуже люблю своє село, небайдужа до його історії. Своєю любов'ю та знаннями хотіла б поділитися у цій книзі».
![Ксенія Миколаївна ГРИГОРЧА]()
Ксенія Миколаївна ГРИГОРЧАК – учасниця робочої групи, яка спілкувалася з мешканцями села, складала словничок із волоських слів, почутих від старожилів, збирала родові фотографії, збирала інформацію про легенди.
Працює в Благодійному фонді «Борисфен». Активна, цілеспрямована, життєрадісна і прямолінійна.
«Над книгою про Волоське я працювала, бо мені хотілося розповісти людям про моє прекрасне село, про його виняткову історію і про цікавих людей, які тут жили і живуть по сьогоднішній день.
У процесі роботи над книгою я почерпнула для себе багато нового: про життя волохів, про їхні традиції, кухню та, навіть, діалект. Я знаходжу приголомшливо цікавим знати, що на твоїй батьківщині відбувалися такі події та жили такі чудові люди».