6.5. Археологічні пам’ятки бронзової доби (ІІІ тис. до н. е. – IX ст. до н. е.)
Становить важливий період в історії України та зокрема Надпоріжжя. Позначена винаходом бронзи – першого штучного сплаву металів, що сприяло досить швидкому покращенню технології виробництва металевих знарядь та зброї, загальному розвитку продуктивних сил, етнокультурній консолідації населення, розвитку духовної культури. В межах Надпоріжжя бронзова доба позначена помітним збільшенням населення, котрим залишено численні археологічні пам’ятки – поселення, майстерні, кургани та могильники, культові споруди, скарби, витвори мистецтва. Дещо змінюється топографічне розміщення пам’яток, які виходять за межі власно дніпровської долини, що пов’язано із зростанням потреби у пасовищах переважно скотарських культур бронзової доби: ямної, катакомбної, бабинської, зрубної, сабатинівської, населення котрих мешкало протягом III – початку I тис. до н. е. у межах регіону. Якщо стаціонарні поселення ще тяжіють до прибережних ярів, в степу переважають тимчасові стоянки, поруч з котрими виникають родові кладовища з курганів – насипів, в конструкціях котрих використовувався як взятий з поля чорнозем, так і схожі на сучасні не обпалені цеглини блоки з дерну й мулу, також глина, каміння. Поховальні споруди різняться за формою – звичайні ями (ямна культура); колодязі, в стінах котрих виривалася могила (катакомбна культура); яма із дерев’яною конструкцією – зрубом (зрубна культура). Відмінності у поховальному обряді менш помітні – протягом майже всієї бронзової доби поховання відбувалися у так зв. скорченому на спині чи боці положенні у супроводі напутніх дарів, за котрими можливо простежити соціальний стан мерця. За поховальним обрядом спостерігається подальший розвиток первісних світоглядних уявлень, які знаходять відлуння у відомому індоарійському епосі – «Рігведі». Перші монументальні витвори давнього мистецтва – кам’яні стели із зображеннями озброєних чоловіків, пов’язані з культом бога війни, грому й блискавки, – з’являються в ямній культурі і «удосконалюються» у катакомбній (Керносівський ідол та ін.). В похованнях все частіше зустрічаються різні обереги. Вочевидь, саме за доби бронзи відбувається остаточне уособлення служителів культу, про що свідчать знахідки в похованнях.
1. С. Волоське, балка Довжик. На відстані 200 м від правого мису О. В. Бодянським у 1950 та 1956 рр. досліджено могильник ямної культури ранньобронзової доби. Поховання здійснено у прямокутних ямах під напівзруйнованими водами Дніпра кам’яними закладками, в положенні на спині із зігнутими в колінах ногами, головою на схід-північний схід. Кістяки й дно могил густо посипано червоною вохрою. Супутній інвентар становили рештки горщиків із шнуровою орнаментацією, кістяні та кремінні знаряддя.
2. Село Волоське. Поселення сабатинівської культури бронзової доби було відкрито О. В. Бодянським в 1940 р. Місцеположення так визначається ним: «Знаходиться приблизно за 100 м від води проти Сурської забори, що в цьому місці перетинає правий рукав Дніпра між берегом і Сурським островом на висоті 7 м над рівнем Дніпра і являє собою надзаплавну терасу». Під час обстеження берега в межах села, понад Сурською заборою, було зафіксовано наявність кам’яних житлових споруд із каменю, кісток свійських тварин, численних черепків ліпного посуду, уламків кам’яних сокир-молотів, кремінних й кістяних знарядь. Всі вони походили із давнього поселення, яке руйнувалося водами Дніпра. У процесі наступних робіт було встановлено планування житлової забудови селища і визначено належність поселення до бронзової доби на підставі знахідки ливарної форми для відливання долота. За повідомленнями місцевих мешканців весною того ж року учнями Волоської школи було знайдено на березі 70 подібних ливарних форм, з котрих вдалося розшукати 16 і кам’яний товкач [1, с. 30]. На жаль, бронзові знаряддя, про які розповідали мешканці села, розшукати не вдалося. У 1946 р. при спаді води у Дніпрі Бодянським було проведено розкопки, котрими відкрито житлові споруди, сміттєві ями і безліч фрагментів кераміки, що у сучасному визначенні належали сабатинівській культурі. Провідну форму становили опуклобокі горщики, за котрими за чисельністю йшли банковидні та ребристі. Також були присутні корячки із ручкою, миски, цідилки, що вказує на переробку молочних продуктів на сир. Посуд поділяється на лощений з рельєфним орнаментом та шорсткий, орнаментований валиками під вінцями. Про заняття населення землеробством свідчать відбитки зерна проса на денцях. На це ж вказує знахідка кремінного серпа й трьох кам’яних зернотерок.
Знахідки знарядь праці нечисленні: кам’яні товкачі, абразиви, гладила. Помітно більше виробів з кістки, серед котрих знаряддя для обробки шкіри, голки, лощила, так звані «ковзани» з гомілки бика із двома дірочками спереду і однією великою позаду. Металеві вироби представлено бронзовим шилом та ножем довжиною 11 см. Про скотарський характер господарства свідчать знахідки 1564 екз. кісток, які належали бику (69 тварин); коню (31 тварина), козі (23 тварини), свині (5 тварин). Крім них, відомий собака великого зросту. Багато кісток належить дикій фауні.
3. Волоська бронзоливарна майстерня знаходилася на площі поселення і була зруйнована внаслідок розмивання берегу. Зафіксовано вогнища, ями з мідними шлаками, ковадла. За знахідками ливарних матриць встановлено виготовлення наступних знарядь: втульчастих циліндричних доліт; кинджалів із черенком у вигляді «вербового листочка» двох розмірів; вузьких кинджалів із черенком для насадки; тесла клиновидної форми; ножів пласких ромбовидної форми; втульчастих списів; кельтів. Усі матриці виготовлено із сіро-зеленого твердого тальку, крім трьох, тальк котрих м’який та світло-сірого кольору. Найближчі відкладення тальку знаходяться поблизу на річці Сура та поряд із с. Вовніги. Металева колекція Волоської майстерні засвідчує присутність інших виробів, серед котрих особливо багато зброї, в тому числі бойових сокир, кинджалів декількох типів, серпів, наконечників списів тощо. Значну групу становлять прикраси, в тому числі браслети, різні шпильки. Метал сабатинівської культури надходив з родовищ Карпато-Балканського ареалу; Донецький гірничо-металургійний центр не забезпечував зростаючих потреб тогочасного населення [6, с.466-468].
4. Поселення та майстерня бронзової доби Стрільча Скеля. Досліджені К. М. Мельник-Антонович у 1889 р. Доповідь про наслідки розкопок викладено у рефераті під назвою «Стоянка й майстерня кам’яної доби у дніпрових порогів», який було зачитано на Археологічному з’їзді, що відбувся у Москві в 1890 р. В процесі досліджень вперше було встановлено наявність кількох різночасових культурних шарів, верхній з котрих віднесено до доби бронзи. Авторка стверджує на наявність майстерні з виготовлення знарядь праці й, особливо, зброї з каменю місцевого походження. В якості доказу нею наведено опис «циліндриків – висвердлин», які є відходами виготовлення сокир-молотів [24, с. 124-129]. У розкопу, закладеному на площі 32 м у верхній частині острову, було знайдено численні кістки свійських тварин та іхтіофауни. Зустрічалися хребці величезних, в багато разів більших за сучасні, екземпляри. Було відкрито майстерню з обробки кісток на предмет подальшого виготовлення з них різноманітних знарядь; дослідниця зокрема відзначає присутність на кістяній сировини різних позначок. Посуд представлений двома типами горщиків. Нижчі за рівнем залягання мали округле денце, орнамент шнуровий або відтиском тасьми, зосереджений у так зв. «ялинках». Посуд з верху культурного шару переважно мав вже пласке денце і потовщені вінця, орнамент у вигляді шевронів, спіралей тощо. За сучасними уявленнями, верхні шари поселення Стрільча Скеля належать ямній та катакомбній культурам бронзової доби Надпоріжжя.
5. Острів Сурський, поховання під кам’яними закладками. Під час робіт Другої Дніпрогесівської археологічної експедиції у 1946–1947 рр. було досліджено ряд поховань під кам’яними закладками, віднесених до бронзової доби. Поховання здійснено за обрядом трупопокладення скорчено на боці із піднятими на рівень обличчя кистями. Супроводжуючий інвентар представлений горщиками банкового типу, абразивами, кремінними відщепами.
6. Село Волоське. У складі курганної групи «Майрова могила» протягом 1989-1990 рр. провадилися дослідження новобудовної експедиції Дніпропетровського університету. Всього досліджено 23 кургани. Час виникнення більшості з них визначається III – початком II тис. до н. е. за наявністю поховань ямної культури. Стратиграфія (розріз через насип) свідчить про тривалий час використання курганів в якості місця поховання; крім основних ямних, в них присутні так звані впускні поховання культур бронзової та залізної доби. В якості приклада пошлемося на курган, відомий під назвою «Довга могила».
Під сучасним насипом відкрито три окремих кургани із основними ямними похованнями, здійсненими у могилах, оточених та перекритих кам’яними плитами. Крім них, у насипах відкрито ще 12 поховань того ж часу. Всі вони здійснені в положенні на спині, із зігнутими в колінах ногами, головою на захід. Червона вохра використана у засипці та у вигляді «стрічок» на черепах дорослих чоловіків та у ліплених овальних «хлібцях». Супутній інвентар: типовий ямний горщик і рідкісний сосуд для годування немовляти; музичний інструмент – «флейта Пана» – із 7-ми трубчастих пташиних кісток. У похованні дитини знайдено кістяний амулет у вигляді стилізованої фігурки людини. Похованих дорослих супроводили 3 бронзові ножі, з котрих 2 походять з одного поховання. Вироби з бронзи виступають індикаторами соціальної неординарності похованої з ними людини. В подальшому (XIV–XII ст. до н. е.) відбулося захоронення у двох з ямних насипів померлих зрубної культури, для котрих споруджено спільний насип, що перекрив усі попередні кургани [31, с. 20-34]. Уявлення відносно поховань катакомбної культури надають дослідження курганної групи II, яка складалася з 5-ти курганів, розташованих вздовж дороги на с. Волоське після повороту з траси Дніпро-Запоріжжя. Основні поховання у 4-х розкопаних курганах належать ямній культурі. В кургані № 5 відкрито два типових катакомбних поховання. Поховання № 1 було впущене до ямного насипу і супроводжувалося досипкою. Вхідний колодязь розмірами 1,1 х 0,9 м сягав у глибину 1,8 м. Прохід у камеру становив 1,1 х 0,7 м. Дно в камері на 0,75 м нижче ніж у колодязі. Розміри камери 1,9 х 1,4 м, дно рівне, пофарбоване червоною вохрою. В камері поховано літнього чоловіка й підлітка, скелети котрих лежали на спині у західній орієнтації. Перед входом стояв спеціально виготовлений із неопаленої глини з домішками товчених кісток та річкових раковин ритуальний пишно прикрашений горщик. Крім вищеописаного, в кургані № 5 відкрито ще 2 катакомбних поховання, з котрих походять подібні рідкісні посудини, кам’яні вівтарі-ступи, кам’яна сокира із дерев’яним держаком довжиною 28 см та сокира-скіпетр з чорного діориту. В шийному хребці та грудній кістці похованого чоловіка застрягли кремінні стріли, які, мабуть, спричинили смерть. Ще одну стрілу із зламаним жальцем знайдено поруч із плечовим суглобом.
Поховання культур розвиненого та пізнього етапів бронзової доби з степових курганів Надпоріжжя нечисленні. Зрубні могили звичайно не містять дерев’яних зрубів. Могильні ями невеликі, у перекритті використовувався камінь, рідше – дерево. Положення скелетів визначається як зігнуте на боці, інколи – у позі вершника, тобто з підтягнутими до тазу ногами. Фарба у похованнях відсутня. Інвентар складається переважно із ліплених горщиків банковидної форми із пружками під вінцями. Виробів з бронзи вкрай мало: це голки, шильця та ножі. За поховальною спорудою й положенням тіла поховання бабинської культури схожі на зрубні. З них походять банковидні горщики, прикрашені наліпними пружками. Вкрай рідкісними є знахідки намистин зі скляної пасти, які становлять близькосхідний імпорт. Що стосується сабатинівської культури, поховання у курганах рідкісні, так як зберігався звичай поховання у могильниках поруч із поселеннями. Ховали небіжчиків звичайно у невеликих могилах, впущених до насипів давніх курганів, в зігнутому положенні на боці. Фарбування вохрою відсутнє. Супутній інвентар нечисленний, переважно горщики, інколи залишки жертовної їжі. Відомі поховання у кам’яних ящиках.
![Карта-схема розташування курганної групи «Майрова могила»]()
liudmilashutiak@gmail.com
+38 097 969 73 46
