6.6. Пам’ятки залізної доби (ІХ/Х ст. до н. е. – початок І тис. н. е.)

22-07-2020, 12:24 By Admin Часопис

6.6. Пам’ятки залізної доби (ІХ/Х ст. до н. е. – початок І тис. н. е.)

Початок припадає на X/IX ст. до н. е. В цей час в степах сучасної України з’являються зі Сходу кочові племена, відомі за назвою кіммерійців. Це був перший з етносів, що мешкав і в Надпоріжжі, відомий за власним ім’ям. Кочівники, кіммерійці не залишили по собі поселень, і їхня культура відома виключно за похованнями. Останні зустрічаються вкрай рідко і кожна знахідка викликає зацікавлення. На зміну кімерійцям у VI ст. приходять скіфи, з котрими пов’язано виникнення першого державного утворення в межах сучасної України – так званої Великої Скіфії. Войовничі скотарі, скіфи примусили землеробські племена Лісостепу до сплати данини, перш за все зерном й рабами, котрими торгували з античними містами Причорномор’я. Верхівка скіфського суспільства накопичувала у власних руках величезні скарби дорогоцінних витворів давньогрецького мистецтва, які супроводжували можновладців у потойбічний світ. Скіфські кургани рясно вкривають степове Надпоріжжя, в тому числі й землі навколо с. Волоське.

1. Кіммерійські поховання. Під час розкопок експедицією ДНУ в 1990 р. курганів ранньої бронзової доби між сс. Волоське та Звонецьке було відкрито впускне кіммерійське поховання. Могила складалася із вхідного колодязя та підбою у південній стінці розмірами 2,9 х 1,1 м, котрий відокремлювався закладом зі стовбурів дерев. Поховання чоловіка здійснено в простягнутому на спині положенні головою на захід. В ногах стояв великий горщик – сіролощена корчага [13].

Друге кіммерійське поховання походить з кургану 15 групи 11, спорудженому для основного ямного поховання. Могилу вирито з поверхні давнього насипу й перекрито досипкою, до складу котрої входив перепалений до червоного кольору ґрунт та деревне вугілля. В підбійній могилі розмірами 1,85 х 0,85 м поховано чоловіка в положенні простягнуто на спині, головою на захід. Кінцівка лівої руки покладена на грудну клітину, права рука простягнута донизу. Поряд із черепом стояла дерев’яна чаша з бронзовою платівкою-накладкою, під черепом знайдено бронзову сергу. Вояка супроводжували: кам’яна сокира-молот, точильний брусок з бронзовими бляшанками, залізний ніж та крем'яний відщеп-кресало [13].

2. На відміну від кіммерійських, скіфські поховання становлять численну групу. Для переважної більшості з них мало місце спорудження курганів; значно менше скіфських поховань здійснено у насипах попередніх за часом культур. На землях громади с. Волоське зараз ще нараховується більше 10 груп зі скіфськими курганами, найбільшим з котрих є Майрова могила. Значний обсяг отриманого за роки робіт матеріалу вимагає вдатися до сумарного опису.

Курганна група I у складі 23 курганів досліджена протягом 1983–1984 та 1989–1990 років за винятком Майрової могили. Майже усі насипи розорювалися, внаслідок чого втратили первинні розміри та конфігурацію. Деякі зберегли обкладку камінням, кам’яні крепіди; на інших помітні грабіжницькі ями та сліди від розкопок початку XIX ст. Переважна частина поховань здійснена у підбійних могилах; за ними слідують катакомби і зовсім незначний процент становлять поховання у ямах, переважно датовані раннім часом. Більшість поховань порушено під час пограбування. Типове положення відновлюється як простягнуте на спині у західній орієнтації. В більшості могил вціліла напутня їжа, представлена кістками коня й вівці, разом із залізними ножами. Судячи зі складу решток інвентарю – мечів, бойових сокир, списів та дротиків, захисного обладунку, наборів стріл – абсолютна більшість поховань належала чоловікам, що входили до дружини військового ватажка, котрому належить домінуюча Майрова могила. Привертає увагу розташування курганів зі зброєю по відношенні до неї: вони чітко поділяються на дві частини з приблизно однаковою кількістю насипів, що відповідає відомостям стосовно організації скіфського війська у двох «крилах». За знахідками захисного обладунку – пластинчастих панцирів, поясів із залізних та бронзових платівок, мечів, кількох списів можна припустити існування важкоозброєного війська поряд з кіннотою лучників, озброєних дротиками. Про заможність деяких з поховань свідчать вціліли під час пограбування золоті та срібні обкладинки дерев’яних чаш, амулети з єгипетської пасти, чорнолакові античні посудини для пиття вина. З поховання 2 кургану 9 походить бронзова шийна прикраса – гривна, – кінці котрої оформлено у вигляді лежачих хижаків-барсів чи пантер. Померлого чоловіка супроводив набір бронзових вістер стріл, між котрими було два залізних, спис, дротики й залізний ніж.

Курганні групи II–V знаходяться у безпосередній близькості до села і складаються з невеликих за розмірами курганів зі слідами пограбування або розкопок початку XIX ст. За наявним інвентарем, що обмежується стрілами, ножами, напутньою їжею, поховання належать рядовим скіфам. Із жіночих поховань походять намиста, важки-прясла, голки та шильця. Окремі групи становлять скіфські поховання в курганах поблизу Сурської забори, у кам’яних закладках Сурського острова та вздовж правого берега р. Сури, залишені переважно рядовими скіфами. З них походять набори стріл, списи та дротики, кам’яні шари для пращі, залізні ножі. Жінок супроводили на той світ прикраси та речі туалету, серед котрих – намиста, каблучки, бронзові дзеркала. Місцевий посуд ліпний. В похованнях чоловіків зустрічаються імпортні грецькі келихи для вина.

Наступний період залізної доби степової України має назву сарматського, за ім’ям кочівників-сарматів, що прийшли з Волго-Донського межиріччя на початку нової ери (I-III ст. н. е.). Однак у Надпоріжжі їхні пам’ятки майже відсутні, що засвідчує тривалість перебування тут скіфів, які згодом відходять у пониззя Дніпра, де осідають на землю, залишивши по собі укріплені поселення – городища.

Попередній: 6.5. Археологічні пам’ятки бронзової доби (ІІІ тис. до н. е. – IX ст. до н. е.)

Наступний: 6.7. Пам’ятки I тис. н. е.

Волоський часопис

Розділи: / 6.6. Пам’ятки залізної доби (ІХ/Х ст. до н. е. – початок І тис. н. е.)

Розділ