2.7. Волоська топоніміка
Розділ розповідає про назви навколишніх місцевостей, про їх походження та історичне значення.
Звонецька балка - балка з боку села Звонецьке.
Кльонова посадка - лісосмуга, переважно з кленків, розташована біля центральної дороги недалеко від повороту на Ракшівку.
Верлата круча - круча між Волоським та Дев’яткою. Назва від прізвища Верлатий, що проживав поблизу.
Стрільча скеля - гранітний острів поблизу колишнього кар’єру, між Волоським та Майоркою.
Червоний Садок - від назви колгоспу (колишні Папуки- за прізвищем засновувача Папук) маленьке село, нині село, дачний кооператив «Вікторія» та інші по дорозі на Дніпро біля села Антонівка .
Ракшівка - за прізвищем першопоселенців Ракша.
Волоське - за народністю, яку оселили козаки на своїх землях.
Сторожова могила - курган між Ракшівкою і Папуками, на якому за козаччини виставляли вартового з довгою жердиною з полотняною позначкою вгорі, при нападі ворога вартовий ховав жердину і втікав сам, відсутність знаку було видно здалеку. Можна було встигнути підготуватися до оборони або відступу. 2-га половина 3-го тис. до н. е., курган досліджений 1949 року. При розкопках відкрито одне основне і два впускні поховання ямного типу зі скорченими і посипаними червоною фарбою кістяками. В одному з поховань вперше на території України виявлено залишки двоколісної гарби.
Турчина могила - курган недалеко від Запорізької траси.
Майрова могила - курган за Майоркою, в якому поховано козака Майра.
Майорка - також від козака Майра, могила якого височить за селом.
Девятка - частина Волоського біля впадіння Сури в Дніпро, назва за прізвищем Девятко - засновника поселення.
Сурський поріг - (затоплений після побудови Запорізької ГЕС) знаходиться на впадінні Сури в Дніпро, за свідченнями, довжиною 85 метрів, висота падіння 0,5 м, швидкість падіння 2,13 м/с. Має дві лави, нижче лежать каміння Колісники.
Забора Бондарева - нижче Сурського порогу (затоплено).
Острів Пуцівка - від впадіння Сури вздовж Девятки по Дніпру, щось на кшталт коси (нині затоплено).
Лоханський поріг - (нині затоплений) знаходиться поблизу колишнього кар’єру 320 м довжини, 1,69 м висоти падіння, 5,33 м/с швидкість падіння - найшвидший з усіх порогів, мав три ходи: на Кулики, на Лохань та на Канал, кращим вважався хід на Кулики (Козацький). Поряд з порогом у руслі Дніпра, ближче до лівого берега річки, знаходилися три невеликі острівці - Кулики, Лоханський та Скелястий. Нижче порогу багато каміння, з них найнебезпечніший для судоходства камінь Буц.
Катерининська миля - дорожній знак, який стоїть обабіч колишньої дороги на Крим, якою подорожувала цариця Катерина ІІ, оглядаючи завойовані в результаті кримських воєн землі.
Скеля (Буздиганові скелі) - колишній кар’єр, раніше гарна гранітна гора південна околиця Волоського.
Змієва печера - печера (нині затоплена) в скелі на колишньому подвір’ї Заскоки. В якій, за легендою, жив змій, подоланий Гераклом.
Сороча балка - балка між Майоркою та Волоським. В цій балці добували руду глину, якою фарбували господарчі споруди. Одного разу в передвоєнні роки, під час добування глини, глинище привалило дівчину. ЇЇ три доби розкопували, після чого знайшли живою в «повітряній кишені» - вцілілій частині дубасу. На питання: «Як же ти без їжі знаходилася?» дівчина відповідала: «Мати коржі пекла, а я їх пахощами харчувалася.»
Гандірова балка - балка, що розділяє Волоське навпіл, починається біля колишньої військової частини і закінчується «вербами» (також топонім) біля Дніпра.
Богатирі - два велетенські камені в районі Стрільчої по обидва боки Дніпра (нині затоплені). За легендою два богатирі ворогуючих армій змагалися: хто далі закине камінь з одного та іншого берега Дніпра.
Богатирська забора - забора (майже поріг) побіля каменів-богатирів (нині під водою).
Протопопська балка - (нині садове товариство «Роднічок») балка між Ракшівкою та Папуками (є за розповідями джерело з лікувальною водою, багатою на срібло).
16-те-місце, де з Запорізького шосе повертають на Волоське (колись це вважалося 16-тим кілометром траси Дніпропетровськ-Запоріжжя).
Велика балка - балка за Волоським, яка піднімалася від стрільбища колишньої військової частини до ферми молодняку великої рогатої худоби (нині садиба фермерського господарства «Січ» Юрія Семенова).
Коксохем - місце колишньої тракторної бригади, І відділення радгоспу імені Котовського.
Малинове - балка за насосною станцією, що недалеко від Милі, направлена в бік села Оріхове.
Вишнева посадка - з Антоновки в напрямку току.
Дорога на тік (бетонка) і далі ґрунтова дорога веде в Нікольське, якою керівництво області їздило на так звані «госдачі», радгоспне керівництво звало «дорогою смерті» і особливо гарно доглядало поля пообіч цієї дороги, бо «наганяй» за недогляд саме цих полів отримувало негайно.
Литвинова круча - за током в бік Василівки, названа за прізвищем Литвин, чиї землі були поблизу. (Нині фермерує Тетяна Бурмага).
liudmilashutiak@gmail.com
+38 097 969 73 46
