12.7. Священики с. Волоського
- О. Ісаак Биц (служив священиком 1769 -1776). Помер 18 листопада 1776 р.
- О. Павло Порохов (Порошенко) (1779-1780 і далі).
- О. Михайло Кравцов (1866) служив разом з Петром Самойловим. 8 листопада 1866 року у волоського священика Михайла Кравцова народилась дочка Олена.
- О. Іоанн Дмитрієв (помер в 1872).
- О. Петро Георгійович Самойлов (1866). До 1877.
- О. Іоанн Постриганєв (помер 3 червня 1904 р. в с. Сурсько-Литовському) рукопокладений в сан в 1869 році. Точна дата призначення в Волоську церкву не відома. В кінці 1873, весь 1874 і половину 1875 року служить у Волоському. До виборів духовенства Катеринославської єпархії на наступне триріччя (вибори пройшли 15-20 листопада 1874 р.) Іоанн Постриганєв був затверджений слідчим по 2-му округу Катеринославського повіту. Хоча не зрозуміло, чи був він слідчим до виборів або на виборах обраний? Ось ця фраза: «Його Преосвященством затверджені наступні особи: слідчим, після звільнення затвердженого в цій посаді, згідно прохання, священика Преображенської церкви с. Волоського Іоанна Постріганєва, кандидат його ... Пантелеймон Журман ». Виходить так: на виборах обраний слідчим, але на його прохання звільнений.
А 22 липня 1875 року понадштатний священик Преображенської церкви с. Волоського Іоанн Постриганєв переміщений до Свято-Духівської церкви с. Сурсько-Литовського того ж Катеринославського повіту на вакансію штатного священика. І служить там майже тридцять років, до самої смерті, 3 червня 1904 р. За 34-річну службу чоловіка в сані священика, з яких понад десяти років був благочинним (до 1900 р.), вдові протоієрея Марії Постріганєвій з двома неповнолітніми дітьми з 3 червня 1904 року Св. Синодом була призначена пенсія в розмірі 216 рублів.
![]()
ЕЕВ 1900.№9. с. 118.
![]()
ЕЕВ 1901. № 15. С. 203.
ЕЕВ, 1904. № 32. С. 501.
Георгій Петрович Самойлов з 19 липня 1877 р. служить в Волоському настоятелем. Переміщений в Волоське з с. Чаплинки Новомосковського повіту. 8 березня 1886 р. видано розпорядження про його переміщення до Миколаївської церкви с. Миколаївки Бахмутського повіту. Останній його запис у метричній книзі Волоського датований 22 березня 1886 року.
20 червня 1890 року М. Г. Самойлов переміщений з Миколаївської церкви с. Миколаївка Новомосковського повіту в прихід с. Кочережек Павлоградського повіту на пусте місце. 29 листопада 1897 року з Кочережок Георгій Самойлов переміщений в с. Хандаліївку Павлоградського повіту. Але незабаром, 17 липня 1898 року помер. Похований як священик с. Хандаліївки Павлоградського повіту.
Священик Іоанн Васильович Зав’ялов 16 березня 1886 року рукопокладений в сан священика Преображенської церкви села Волоського Катеринославського повіту. Колишній учитель Кашинського духовного училища Тверської губернії.
А вже 7 жовтня 1886 року народився і 12 жовтня хрещений Сергій - син священика села Волоського Іоанна Васильовича Зав’ялова і законної дружини його Олени Михайлівни. Хрещеними стали «викладач Катеринославської духовної семінарії Олександр Михайлович Ванчака і його дружина». Напевно, Івану Зав’ялову сподобалося в Україні, якщо 23 жовтня 1896 р. священик Тверської єпархії Микола Зав’ялов (його брат) був переміщений в с. Вищетарасівка Катеринославського повіту, а 27 жовтня 1899 р. - в Луганськ.
23 червня 1886 року в Преображенській церкві с. Волоського відкрита вакансія другого священика. На неї призначено Василя Чернова (Черенова).
Молодий випускник Катеринославської духовної семінарії Василь Захарович Чернов (служив у Волоському з 23 червня 1886 до 1889, коли переміщений з Волоського в Лихівці Верхньодніпровського повіту). А на його місце в Волоському 14 листопада 1889 призначений Андрій Пальвелев.
Згідно з довідником 1908 року Василь Захарович Чернов, 45 років, студент Катеринославської духовної семінарії, зав. Ліховської школи грамоти, повітовий спостерігач, в сімействі у нього дружина і діти (п’ятеро). У 1906 році нагороджений наперсним хрестом.
Василь Григорович Могущий служив у Волоському з 1887 року. А 7 червня 1890 року вийшов наказ про переміщення з Волоського в с. Жеребець Олександрівського повіту. Його останній запис у Волоській церкві був зроблений 14 липня 1890 року. Василь Могущий, рукопокладений в 1887 році в священики с. Волоського.
23 лютого 1893 священик с. Жеребця Василь Могущий нагороджений набедренником за «корисну службову пастирську діяльність».
З 1895 переміщений в прихід с. Копані Олександрівського повіту.
(Екатеринославский адрес-календарь на 1916 год. С. 281).
![]()
ЕЕВ, 1898, №36. С. 509.
![]()
ЕЕВ, 1908. № 10. С. 195.
Про Василя Могущого в 1906 році повідомляється наступне. Йому 44 роки. Закінчив курс Катеринославської духовної семінарії. Законовчитель. У сімействі у нього дружина і 6 дітей. У сані з 1887. У с. Копанях з 1895. У 1903 нагороджений камилавкою.
Андрій Вікторович Пальвелев (з 14 листопада 1889 року до 1894 року служив у Волоському). У 1888 році закінчив Катеринославську духовну семінарію по другому розряду. 8 жовтня 1888 р. визначено відповідно до прошення другим штатним псаломщиком в прихід Олексіївської церкви с. Хорошого Павлоградського повіту. (ЕЕВ, 1888. № 21. С. 352). 14 листопада 1889 р. рукопокладений в священики у Волоське на місце переміщеного о. Василя Чернова. Був засновником тут в березні 1891 року товариства тверезості разом з о. Михайлом Могилівським. Служив о. Андрій у Волоському до 5 серпня 1891 року. За його прохання він тоді переміщений в прихід села Комісарівка Верхньодніпровського повіту (нині П’ятихатський район).
Але там довго не затримався. І «священик Андрій Пальвелев, переміщений 5 серпня із с. Волоського в с. Комісарівка згідно його прохання, 26 того ж серпня залишений на колишньому місці в с Волоському Катеринославського повіту».
24 березня 1892 священик Преображенської церкви с. Волоського Андрій Пальвелев згідно прохання переміщений до Лазаревської (цвинтарної) церкви м. Катеринослава.
Михайло Григорович Могилевський8 вересня 1890 року диякон Миколаївської церкви с. Олексіївки Бахмутського повіту Михайло Могилевський рукопокладений в священики с. Волоського. А незабаром у нього в Волоському народилася дочка. 20 червня 1891 року народилася і 4 липня хрещена Олена. Батьки - священик Преображенської церкви с. Волоського Михайло Могилевський і законна дружина Ганна Ніколаєва. Хрещені - священик Преображенської церкви с. Звонецького Василь Ластовицький і дружина священика с. Волоського Андрія Пальвелева Анна Петрова. Здійснював таїнство хрещення свящ. Андрій Пальвелев з дияконом Петром Сербіновим. Два священика майже одночасно прийшли в Волоське. Андрій Пальвелев судячи з метричними книгами, служить з 31 липня 1890, а Михайло Могилевський - через два місяці, з 21 вересня того ж року.
Петро Самойлов (батько) помер 7 вересня 1889 року як позаштатний священик с. Волосского.
О. Олександр Дмитревський (в Волоському з 30 квітня 1892 року). До літа 1888 р. служив в Новопавлівці Павлоградського повіту і згідно його прошення 28 липня 1888 р. переведений в с. Висше Бахмутського повіту. 30 квітня 1892 р. позаштатний священик Олександр Дмитревський переведений на штатне місце священика в с. Волоське.
Помер як позаштатний священик 2 березня 1904 року.
![]()
(ЕЕВ 1888. № 16. С. 263.)
![]()
(ЕЕВ 1904. № 10-11. С. 147.)
Григорій Меткалев, закінчив курс Катеринославської духовної семінарії, 18 жовтня 1892 року рукопокладений в сан священика до церкви с. Волоського.
![]()
![]()
(ЕЕВ, 1892. № 23. С. 418-419.)
![]()
(ЕЕВ 1900. №24. С. 291.)
Петро (Петрович?) Сербинов (священик в Волоському з 20 жовтня 1893 року). Починав він службу виконуючим обов’язки псаломщика Преображенської церкви с. Волоського. 27 січня 1876 р. переміщений на вільне місце псаломщика до Воскресенської церкви с. Миколаївки Катеринославського повіту. А на його місце 31 січня 1876 р. переміщений на посаду псаломщика при Соборній Троїцькій церкві м. Новомосковська Андроник Дедушинський (посів штатне місце в Преображенській церкві с. Волоського).
(ЕЕВ. 1876. № 4. С. 95).
![]()
1876 года
![]()
«1 февраля 1876 года Петр Сербинов рукоположен во диакона с оставлением в Николаевке на месте псаломщика.
![]()
(ЕЕВ, 1876. № 5. С. 113.)
С 17 апреля 1877 служит диаконом села Волосского. 24 января 1893 рукоположен во священники в с. Новогригорьевку Верхнеднепровского уезда. 20 октября 1893 согласно его прошению и просьбе прихожан перемещен вновь в с. Волосское на место второго священника.
![]()
![]()
![]()
(ЕЕВ 1893, №22. С. 306).
13 мая 1898 уволен за штат «по определению епархиального начальства».
![]()
(ЕЕВ, 1898.№ 16. С. 242.)
А 22 мая 1898 года заштатный священник Петр Сербинов определен в Обуховку Новомосковского уезда.
![]()
(ЕЕВ, 1898, №17. С. 257.)
7 апреля 1901 из Обуховки Петр Сербинов перемещен в с. Марьевку Бахмутского уезда.»
![]()
(ЕЕВ, 1901. № 12. С. 153.)
О. Федор Федорович Балабанов (1865-1937) з’являється в метричних книгах с. Волоського 5 серпня 1894 року і служить поряд з о. Петром Сербіновим. Федір Балабанов служить і в березні 1896 року. Федір Балабанов в 1890 році закінчив Катеринославську духовну семінарію і 12 серпня того року був визначений псаломщиком до с. Благовіщенка Олександрівського повіту. (А у виданій у 2008 році в Італії книзі є посилання на його текст «Віровчення сектантів с. Волоського Катеринославського повіту (із «Записки» священика о. Федора Балабанова в названому селі від 4 червня 1897 року).
![]()
Балабанов був головою Волоського місіонерського комітету і в цій якості проводив 18 лютого 1896 року в церковно-приходській школі с. Василівки бесіду про священне писання. Але штундисти, як і на попередню бесіду, не з’явилися. (ЕЕВ, 1896, № 26. С. 413). Серед інших на бесіді був учитель церковно-парафіяльної школи с. Василівка Федір Зотов.
Микола Назаревський (служить у Волоському в 1901 до 22 квітня 1903, коли переміщений із Волоського в с. Сартану).
(ЕЕВ. 1901.21 мая. №15. С. 204.)
(ЕЕВ, 1903. №21. С.271.)
В 1916 році о. Микола Назаревський служить катеринославським повітовим місіонером і живе в Катеринославі за адресою: Лагерна, 5. (Екатер. Адрес-календарь на 1916. С. 171). І тут же значиться, що він зарахований до соборної Харлампіївської церкви м. Маріуполя (1916. - С. 355).
Отець Микола Назаревський, вже працюючи в Волоському, звернув на себе увагу своїми публікаціями в «катеринославських єпархіальних відомостях» про штундистів (баптистів) Волоського приходу, про штундистів, які покаялися та повернулися в лоно рідної православної церкви.
Євфимій Гладушев (з 23 квітня 1903 року служить у Волоському). До цього – священик Воскресенської церкви с. Воскресеновки Новомосковського повіту. 31 жовтня 1882 р. нагороджений набедренником, коли служив в с. Воскресеновці.
(ЕЕВ 1903. № 14. С. 164.)
Євфимій Андрійович Гладушев – син диякона Андрія Гладушева, направленого в штат 29 червня 1882 року в с. Пушкарівка Верхньодніпровського повіту. (ЕЕВ 1882. № 14. С. 256)
(Адрес-календарь Екатеринославской губернии на 1910 год. - С. 293).
Стефан Олексійович Гладченко (помер і похований в 1920 році в с. Владимировка нинішньої Донецької області) - протягом понад 15 років (з 14 травня 1898 і до 14 липня 1913) служив у Волоському після Петра Сербінова.
Псаломщик з 26 жовтня 1882. Рукопокладений в священики 17 липня 1883 року до Миколаївської церкви села Новочаплінці Новомосковського повіту.
З 21 січня 1885 до серпня 1894 служив священиком в с. Любимівці Новомосковського повіту (тут, на лівому березі Дніпра, був маєток генерала Олексія Миколайовича Синельникова. Через Дніпро - на правому березі Волоське).
З серпня 1894 - служить п’ятим священиком в Преображенському соборі в Катеринославі.
13 серпня 1896 року о. Стефан Гладченко переміщений в с. Стародубівка Маріупольського повіту.
14 травня 1898 року з с. Стародубівка переміщений в с. Волоське на місце о. Петра Сербінова. Звільненого за штат напередодні, 13 травня.
У 1902 нагороджений скуфією.
І ось що цікаво: доля звела Гладушева і Гладченко в 1882 році на одній сторінці в ЕЕВ. Тільки Гладуш вже служив давно священиком і був нагороджений набедренником, а Гладченко ще тільки був визначений на скромне місце псаломщика до Лазаревської церкви. Потім доля зведе їх в 1903 році в одній Волоській Преображенській церкві, де вони разом будуть служити з тією лише різницею, що Гладченко - першим священиком, а скромний Гладушев - другим...
(ЕЕВ, 1898. № 16. С. 242).
У 1908-му Гладченко - 49 років. Закінчив курс Духовної семінарії, законоучитель, голова місіонерського комітету і церковно-парафіяльного піклування. У сімействі у нього дружина і 4 дітей.
У 1914 С. Гладченко виступав на місіонерському з’їзді в присутності єп. Агапіта. Дуже колоритна фігура.
«У той же вечір місіонерський з’їзд заслухав доповідь священика о. Стефана Гладченко «Про необхідність відкривати місіонерські курси для дорослих при церковно-парафіяльних школах» і постановив: «Дякувати доповідачу, а доповідь взяти до відома», на що послідувала резолюція Владики Агапіта: «Виконати». (Миссионерское обозрение, 1913, с. 592)
Володів і письмовим словом, писав новели, полемічні листи, друкувався в Єпархіальних відомостях.
1) Священик Стефан Гладченко. Доводиться і шкодувати (про місіонерські комітети). (ЕЕВ, 1908, №1. С. 7-11).
2) Наприклад, він надрукував лист де писав, що місіонерські комітети наказали довго жити. На лист полемічно відповів окружний місіонер священик Микола Боголюбов статтею «Жаліти нема про що» (1908).
Стефан Гладченко знову пише відповідь «Кілька слів до статті «Жаліти нема про що». (ЕЕВ, 1908.№11-12).
3) «Зародок живий, але культура його необхідна» (Думки з приводу дійсного випадку) (ЕЕВ, 1908, № 14. часть неоф. С. 498-504).
(ЕЕВ, 1913. № 22. С. 373).
(ЕЕВ, 1913. № 22. С. 375).
Місце першого священика у Волоському залишалося вакантним протягом півтора місяця: 30 серпня 1913 року благочинний із Сурсько-Литовського Андрій Терлецький був призначений у Волоське.
А Стефан Гладченко в кінці свого життя служив у рідному селі Володимирівка на Донбасі. Могила С. Гладченко збереглася до наших днів, за нею доглядають місцеві парафіяни.
liudmilashutiak@gmail.com
+38 097 969 73 46
