Мильовий шлях поблизу с Волоське

Волоські тури

Мильовий шлях

Місця

Опис

Мильовий або стовповий шлях був позначений катерининськими милями і пролягав через територію нинішнього Волоського старостинського округу. До речі, чи відомо вам, що одна з найстаріших вулиць Катеринослава неспроста називалася Волоською? У 1909-му, коли святкувалося сторіччя від дня народження Гоголя, її перейменували на вулицю Гоголя. Так ось Волоською вулицею дорога йшла на південь, у бік села Волоського, Нікополя й Херсона. Нею пролягали й шляхи, якими етапували злочинців на південь.

Річку Суру перетинав поштовий тракт на південь. Від Катеринослава до Сури було 13 верст, до Башмачки – 20. З 1798 року пошта в нашій губернії опинилася у новому становищі. За указом Павла І від 19 січня 1797 року утримання поштових станцій було покладено на дворян, міських та сільських жителів. На поштових трактах існували мости і перевози. Один з мостів на зламі XVIII-XIX століть знаходився «близ «казенного селения Волосского» (7 сажен 2 аршина длины и 3 сажени ширины)». Тобто, міст мав 17 метрів завдовжки і 6 з половиною метрів завширшки.

Коли виповнювалося сто років південній подорожі цариці Катерини, етнографи поцікавилися, а що зберегла народна пам’ять про цю подорож. Як виглядав маршрут?

У придніпровському селі Федорівка (Язикова) нинішньої Запорізької області тоді жили 89-річний Трохим Ковбаса і 94-річний Михайло Книрик. Від них записано перекази про поїздку цариці Катерини ІІ 1787 року з Катеринослава на Південь. Зі старими зустрічався етнограф Яків Новицький. Ось деякі фрагменти з їхніх оповідок, надрукованих 1887 року в газеті «Екатеринославский юбилейный листок».

Обидва старі оповідали, що в ті часи, коли вони ще були хлопцями, жило багато очевидців проїзду Катерини, чимало ходило в народі оповідань і спогадів про її мандрівку. Про шлях, яким їхала цариця і який начебто існував і через сто років по тому у вигляді ґрунтової дороги, старі розповіли такі подробиці. (Стовповий шлях існував ближче до р. Дніпро і паралельно сучасній трасі на м. Запоріжжя десь до 1850-х років).

У Половиці (майбутньому Катеринославі) стояв великий маяк-миля. На цей маяк дивилася цариця під час свого проїзду. Від маяка йшла стовпова дорога на могили Близнюки (на перехресті сучасної Яснополянської траси, дороги в аеропорт), що на Кам’янському степу – тобто на території громади Лоцманської Кам’янки. Не доїжджаючи півтори верстви до Близнюків, стояла миля – кам’яний стовп. На ньому вибиті були слова, а, може, цифри – рік.

Далі дорога йшла через річку Суру і степ села Волоського. За десять верст – знову миля. Звідси дорога пішла через Звонецький степ генерала Синельникова і – знову миля за Майровою могилою. Проїхавши до повороту на Синельникове (Микільське-на-Дніпрі), цариця полишила так званий «стовповий шлях» (приблизно в районі сучасного с. Оріхове) і поїхала дивитися Ненаситецький поріг. Зупинялася в будинку Синельникова і з балкона з видом на Дніпро милувалася своєю флотилією. До речі, святково прибрана флотилія того травневого дня 1787 року прослідувала повз береги Дніпра біля села Волоського.