Старовинний цвинтар

Волоські тури

Старовинний цвинтар

Місця

Опис

Старовинний некрополь знаходиться в селі Старі Кодаки, яке відоме фортецею з однойменною назвою. Неподалік від земляних валів фортеці знаходиться старий занедбаний цвинтар. Найстаріші з уцілілих пам'яток відносяться до середини XIX століття. Однак, швидше за все, найперші поховання тут відносяться до часів Запоріжжя або до часів ліквідації Січі, коли сюди перебралися на постійне поселення колишні козаки.

Інтерес на цьому кладовищі представляють надгробки з вибитою християнською символікою і старовинними написами. На жаль, більшу частину пам'яток не пощадив час, написи читаються насилу, дуже багато повністю стерлися. Про існування деяких могил нагадують тільки невеликі шматки каменю, які ледь визирають із землі. Багато пам'ятників повалені на землю. На пам'ятниках читаються імена, дати. За якістю зроблених написів добре видно, до якого стану відносились поховані тут, в основному - прості селяни.

Привертають до себе увагу дві добре збережені пам'ятки, що лежать посеред кладовища неподалік від дороги, що веде до фортеці. На одній з них напис читається з деякими труднощами, але на іншій - досить чітко говорить: «Тут спочиває прах Раба Божого Пахомія Ісидоровича Звєрєва Родівшагося 1859 року 15 травня. Утопшаго 1889 року Апреля 20 дня. Найден' труп' 1891 року 5 (?) Листопада».

На надгробку, що лежить по сусідству, теж читається прізвище Звєрєв, але цілком розбирати напис неможливо. Хто ж був цей Пахомій Ісидорович Звєрєв, утопший 1889, квітня 20 дня? Напис зроблено добротно, каліграфічним почерком. Сильно контрастує за якістю з іншими пам'ятниками, на яких літери досить кострубаті. По всій видимості, хлопець належав до родини багатої. Це припущення можна підтвердити уривком з книг Д.І. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і перекази народу» в розділі про Старі Кодаки пишеться наступне: «Тепер у колишній фортеці стоїть десять селянських хат і, крім того, велика садиба купця Звєрєва, що має на Дніпрі, біля правого берега, проти самого порога, величезну борошномельню». Що за трагедія сталася в той далекий 1889 рік, квітня 20 дня, поки можна тільки припустити: ось, молодий ставний панич, красуючись перед товаришами, стрибає з греблі прямо в вируючу воду Дніпра. Стрибає, щоб не виринути ніколи... Може бути, вдарився об камінь (каменів і зараз там досить багато), може, щось інше сталося, зараз вже важко впізнати. На згадку про ту подію залишився невеликий гранітний обеліск, що лежить на траві...»

Об'єктами досліджень вченими стали поки що тільки кілька надгробків, так що унікальні твори народного мистецтва чекають нових досліджень.