Історичний центр Волоського

Волоські тури

Історичний центр Волоського

Місця

Опис

Розташоване Волоське у легендарних місцях. На цих землях люди оселялися з первісних часів, про що свідчать численні археологічні пам’ятки. Ці благословенні місця дуже цінувалися запорожцями, і ще 1539 року вони відстоювали їх від королівських урядовців.

Власне кажучи, Волоське виникло за таких обставин. У 1768 році почалася російсько-турецька війна, що продовжувалася шість років. У ній брали участь й запорозькі козаки, які громили ворога на суші й на морі. У 1769-1770 рр. козацький флот під командуванням Данила Третяка воював під турецькими фортецями Очаковом та Кінбурном. У ході цієї операції запорожці захопили обози кримського хана Крим-Гірея. Разом з багатою здобиччю до рук козаків потрапив і ординський ясир; одна група з 673 волохів, тобто молдаван, яких ординці полонили під тодішньою столицею Молдавії – Яссами, друга – понад сотню євреїв з м. Янова та деяких інших міст Правобережної України. Згідно з козацьким звичаєм полонених було переправлено курінним отаманом Максимом Ротом до Старого Кодака (волохів) та Нового Кодака (євреїв). Тут до волохів долучилися ще 1300 їхніх земляків, визволених запорожцями з ординського полону під Очаковом. Через певний час євреїв звільнили за викуп, а волохам було дозволено Кошем Війська Запорізького оселитися на його землях або ж у колишній Гетьманщині. Переважна більшість волохів вирішила поселитися під Старим Кодаком, котрий у той час за документами продовжує іменуватися містом.

З 1929 року Волоське готується до затоплення водами Дніпра історичної частини села внаслідок побудови ДніпроГЕСу у 1932 році. Волоське з його 1109 дворами є найбільше у цей час прибережне село поміж Дніпропетровськом і Запоріжжям. (Слідом йшла Лоцманська Кам’янка, яка мала 945 дворів). Відтак у Волоському підлягала затопленню найбільша з сіл цього регіону кількість дворів – 315. Населення Волоського з боку соціального у цей час виглядає таким чином: 4 % заможних, 18 % середняків і 78 % бідняків.

10 жовтня 1932 року розпочалось затоплення Дніпрових порогів. Це була драматична сторінка в історії Волоського. Під водою опинилась стара історична частина села.

На місці, де зараз розливається Дніпро, пролягало ще дві повноцінні вулиці. Раніше на цьому не людному місці, навпроти сучасної школи вирувало життя: стояла Преображенська церква, яка своїми дзвонами скликала люд у неділю на службу; величезна базарна площа гомоніла людьми та була наповнена різноманітним товаром, бо ж досить великою була Волоська слобода; господарський магазин, як волохи його називають «метизний», був наповнений усілякими дрібницями та товарами для дому; фотоательє, де можна було зробити фото на документи, а також сімейні фото для альбому.

Затоплення порогів було неспинне, волохів почали відселяти вище від річки. Люди розбирали домівки та переносили частини, які можна було транспортувати на нові місця. Деякі волохи виїхали з території сучасного Волоського та заснували нові села: Новоолександрівка, Антонівка, Червоний Садок (Папуки), Кам’яне, Дніпровське (Андріївка), Майорка, Сонячне (Лікнеп), Дніпрельстан.

З подіями 1932 року змінився весь культурно - економічний ландшафт села.