Стрільча Скеля

Волоські тури

Стрільча Скеля

Місця

Опис

Якщо ви не бачили Дніпрового острова Стрільча Скеля, це все одно, що ви не бачили Ластівчиного гнізда. Важко знайти мальовничіше місце між Монастирським островом у Дніпрі і Хортицею у Запоріжжі. Попри те, що острів на дві третини затоплений у 1932 році водами Дніпра, він і нині вабить до себе у різні пори року.

А з оглядового майданчика Вам зараз відкривається вид на затоплений Звонецький поріг. Між селами Волоське і Майорка є поворот на дачний кооператив «Утес». Сюди ми їдемо дивитися Стрільчу Скелю. Але не поспішаймо! Зробімо зупинку з видом на Дніпро. Вам перехопить дух від широти Славутича.

Етнограф Яків Новицький записав у волоського жителя Тимофія Каверми переказ про скарб на Стрільчому острові (Стрільчій Скелі). 1876 року цей переказ опублікував Михайло Драгоманов, а згодом – сам Новицький у збірнику «Запорожские и гайдамацкие клады». Обидві легенди наводить Дмитро Яворницький у географічно-історичному нарисі «Дніпрові пороги» (1928). Отже, здавна між людьми поширилася чутка, що на цьому острові закопані великі гроші, а закопали їх нібито запорожці. Вони вирили там глибоку яму, наклали туди золото, срібло, рушниці та й засипали все це піском. (До відома сучасних золотошукачів: та яма нині затоплена водами Дніпра).

Отже, закопавши свої скарби, запорожці розложили на тому піску якогось хлопця, говорить переказ, та давай його сікти. Хлопчик довго не міг зрозуміти – за що його шмагають? Нарешті, до нього дійшло – щоб добре запам’ятав, де запорожці вирішили сховати свої скарби. Коли хлопчик став старим і прийшов десь з Київщини розшукати місце скарбу, час зробив свою справу – навколишній пейзаж дуже змінився і знайти скарби йому попри все бажання не вдалося…

А чи знаєте ви, що у нас на порогах вели розкопки перші жінки-археологи в Україні? Першою є всі підстави вважати Анастасію Карцову (в дівоцтві Миклашевська) – вона копала на лівому березі Дніпра, у материному маєтку на річці Вороній. Разом з батьком вони заохотили до розкопок 28-річного Дмитра Яворницького. Якось Анастасія хрестила селянську дитину у волоській церкві.

Друга жінка-археолог в Україні Катерина Мельник-Антонович на острові «Стрільча Скеля» ще 1888 року знайшла стоянку-майстерню людини кам’яної доби. У майстерні обробляли кам’яну сировину. Це була одна з найбільших у Південній Росії майстерень того часу. «Вироби цієї майстерні, - писала Катерина Мельник, - відзначаються красою та чистотою обробки, великою різноманітністю в типах та орнаментовці предметів».

Катерина Мельник зробила про свої знахідки біля Волоського блискучу доповідь на 8-му Всеросійському археологічному з’їзді в Москві в січні 1890 року. За словами археолога наступного покоління Миколи Макаренка, який працював на нашому острові 1907 року, «На скале, по рассказам местных жителей, раньше часто встречались кремневые поделки (долота, скребки, ножи и проч.), которые крестьяне продавали скупщикам; в последнее время такие находки как будто прекратились. Впервые здесь была открыта стоянка в 1888 году. Е. Н. Мельник собрала на этой стоянке значительную коллекцию черепков, кремневых и костяных поделок. Имеются поделки из этой же стоянки в коллекции университета в Киеве и в коллекции Е.Н. Мельник (значительное количество). Ныне от некогда богатой стоянки «Стрільчей Скелі» остались едва заметные следы».

Тож особливе місце у переліку важливих відкриттів належить стоянці й майстерні кам’яної доби, відкритих Катериною Мельник на острові Стрільча Скеля напроти с. Волоське. Природно, що дослідниця, керуючись сучасними їй методами дослідження, не мала змоги простежити складну стратиграфію пам’ятки, вік котрої нараховує понад 4 тисячоліття. Однак вона встановила наявність культурних решток кількох археологічних періодів, що змінювали один одного, починаючи від доби неоліту. Довела місцеве виготовлення посуду із глини з домішкою подрібнених мушлів, відкрила за наявністю напівфабрикатів та відходів кам’яної сировини майстерню по виготовленню знарядь та зброї тощо. Стрільча Скеля стала улюбленим місцем українських археологів. Впродовж ста років тут працювала не одна експедиція і кожна знаходила щось цінне для науки.