Перший з дніпровських порогів знаходився на відстані 17 верст (понад 18 км) нижче Дніпропетровська (до 1926 року — Катеринослав або Екатеринославъ), між селами Старі Кодаки (на правому березі), тоді — Кайдак, Кодак) та Чаплі (зараз частина м. Дніпро) (на лівому березі).
Феодосій Макаревський наводить інші назви Кодацького порогу: Нессупи, Старо-Кодацький, Кодак, Гудак.
Цей поріг, єдиний з усіх, носить не слов'янське ім'я. Костянтин Багрянородний знав його як Ессупі.
Сучасну назву, на думку дніпропетровського краєзнавця Івана Савельєва, поріг отримав від тюркських слів: «кой» - поселення і «даг» - гора.
Загальна довжина порогу — 186 сажнів (приблизно 400 метрів), за довжиною вважався середнім порогом, мав чотири лави.
На правому березі Дніпра біля порогу була розташована Кодацька фортеця.
Григорій Омельченко пише: «Шум порога я чув у дитинстві щодня, бо жили ми за п'ять кілометрів від нього (в селищі Лоцманська Кам’янка). Іноді ледве долітав його клекіт, а коли дув сильний вітер в наш бік, то шум був такий сильний і грізний, немов усі звірі зібралися докупи і ревли та гарчали один на одного».