Сурський поріг

Волоські тури

Сурський поріг

Місця

Опис

Волоському пощастило – воно знаходиться між двома затопленими порогами Дніпра – Сурським та Лоханським. Це – другий і третій з Дніпрових порогів, якщо першим рахувати Кодацький.

Перші відомості про пороги містяться у давньогрецьких творах, зокрема про походи аргонавтів. Згадка про пороги є у працях Геродота. За часів Київської Русі через Дніпрові пороги проходив шлях «із варяг у греки». Назви 7-ми порогів наведено у творі візантійського імператора Константина VII Багрянородного «Про управління імперією», де подано їхні «роські» та «слов’янські» назви (перші етимологізують від давньоскандинавських мов, другі – східно-слов’янського походження). Поблизу Ненаситця у 972 р. загинув у битві з печенігами київський князь Святослав Ігорович. Пробиті Дніпром «кам’яні гори» згадують в «Слові про Ігорів похід».

Дніпрові пороги – унікальне явище природи. Довжина кожного порога вимірювалася сотнями метрів (часом до семисот) води, яка скажено вирувала й ревіла. І додайте до цього скельні виступи, надводне і підводне каміння. Ревучими називали селяни пороги. Вони перекривали людський голос. Їхньою величною красою був зачарований Тарас Шевченко («Реве та стогне Дніпр широкий»), котрий заповідав бути похованим, «де реве ревучий». Самостійно здолати пороги Дніпра рідко кому вдавалося. Досвідчених лоцманів довгі часи взагалі бракувало. Але й з добрим лоцманом та гребцями долання Дніпра тут було ризикованим і непередбачуваним. Русло змінювалося, й через те сюрпризів тільки більшало.

Сурський поріг дістав свою назву від річки Сури, яка саме тут впадає в Дніпро. Порівняно з наступним Лоханським, Сурський вважався спокійним і безпечним порогом. З правого берега цей поріг мав штучний канал з насипного каменю довжиною понад сто метрів. Ближче до правого берега знаходився чималий Сурський острів завдовжки 2-3 версти (близько 3 км), завширшки 400 метрів. Названий також від річки Сури, яка вливалася в Дніпро якраз навпроти середини острова.

Земля біля Волоського час від часу радує науковців несподіваними знахідками. Так, 4 листопада 1962 року при огляді берега Дніпра біля с. Волоського в гирлі р. Сура в культурному шарі поселення «епохи переселення народів» археолог Олександр Бодянський (1916-1992) знайшов мідну візантійську монету імператора Маврикія (правив у 582-602 роках), карбовану в Херсонесі. Цінна знахідка одразу була помічена науковою громадськістю і поміщена у «Византийском временнике» (1964).